Йшла зима у ніч шляхами срібними
У рудому світлі ліхтарів.
Іскри-зорі мерехтіли, блимали,
Розтікались шовком по землі.
Йшла зима у ніч, стелилась казкою
Із тонких кришталиків води.
Люди йшли собі, повиті її ласкою,
В коси заплітаючи сліди.
Йшла зима у хутряній одежині
Легко, ледь торкаючись землі.
І вінчальним вельоном мереживним
Плуталась у голому гіллі.
Люди йшли, зажурені турботами:
Очі — в землю, в «завтра» — всі думки.
І зима лишалась під чоботями.
Танули сніжиноньки-зірки.
Та вона все йшла, не помічаючи,
Що даремно красила стежки.
Чистотою снігу причащаючи
З щедрої холодної руки.