Я йду, кричати вслід не треба…
Я йду, залишишся одна,
Ти маєш все, що дало тобі небо
Я йду, а ти лишаєшся сама…
Залишу лиш сльозу, мов дощ в пустелі
Та кілька слів, ти їх не забувай
Ти просто так лежатимеш в постелі
Я йду, прости мене і прощавай.
Питати ти не смій про мене
Ніхто й не скаже, як би не хотів
Та вітер буде завжди коло тебе
Але тепер він не такий, він онімів.
Мовчать вуста, закриті очі
Десь тихо віє вітрюган,
Вже зникло все, пішло десь в осінь
Була не я, то був обман…
Тебе я полонила легко-легко
Я ключ до тебе враз знайшла
Я зла, я мстива, я сліпа і бридка,
Я те, що ти прийняти не змогла.
Забудь мене, тобі я більш не треба,
Забудеш все та молодість пройде
Ти просто горда, я втекла від тебе
Ти не шукай мене ніде…
Прийшла нізвідки і піду в нікуди
Зробила справу, марно все мінять,
Ім’я моє лиш пам’ятати треба
Моє ім’я-кохання. Це треба поважать.