Вона вірила кожному відблиску мого погляду
Хіба можуть брехати в небо закохані очі
Вона знала межу, та у мріях я з нею поряд був
Як тоді, як тепер до нестями я бути хочу
Вона вірила в те, як тепло приливало у груди
І ковтала коктейль, дивну суміш із розуму й мрій
Одну мить вона думала «Хочу і будь що буде»
Іншу ж мить пам'ятала про правила що у цій грі

ПРИСПІВ:

Дивна гра
Де так хочеться йти проти правил
Хоч би раз
Ну той що, що не маємо права
Хоч би раз
До зірок доторкнутись руками
Дивна гра
На папері лягає рядками

Вона вірила в кожне тремтіння у мого голосу
Хіба голос сховає бажання яке через край
І у те, що життя лише чорні і білі полоси
І що тонка межа відокремлює пекло і рай
Вона вірила в те, що в небі зірками написано
Якби люди змінити могли свої гороскопи
І амури точніше цілили свОїми списами
Але ж все так як є, наша гра заборонена поки

Якщо ти боїшся вогню,
то попіл ворушить не варто.
Там може спати іскра,
що все запалить знов.

Якщо ти хочеш гратися з вогнем,
то знай, що небезпечно це.
Він вміє цілувати як Іуда.
А ти не вмієш бачить наперед.

Якщо ти кохаєш вогонь,
то горітимеш вічно у ньому.
Безцільно, горіть щоб горіти.
Безславно, любить щоб любити.

У вогні — як на війні.
Місяць повісився у вікні.
Вогонь запрошує в гру.
А ти подумай, скажи йому: «ні!».

02.05.2009

Ще впаде краплина часу
і в стакан мій влетить старість,
вказуючи на два боки — в молодість і в небуття.

Заспокійливі, приємні
спогади дадуть плече.
Але все ж моє життя
геть нікуди не втече.

У краплині часу Всесвіт.
А в мені — сто крапель часу.
Так, життя, можливо — гра.
Але всі дійдуть до каси.

1:39 11.07.2009

До зустрічі – хвилина. Може – дві.
І на вустах вже гріється «Привіт!»,
Щоб ненароком не зірвалась правда:
Ти ж бо п*янкий талановитий зрадник.
Цілунки всі гіркі під шаром цукру.
І серце б*є не в ритм фальшивим звуком.
Та все сховали пелюстки троянди,
Бо ти ж такий талановитий зрадник.
Безмежним болем бавишся з собою,
Гойдаючи зірки над головою.
І все для того щоб лише зіграти
В «Шалену ніч». Талановитий зрадник!
Чи варте, а чи ні? Чи відступити?
Питання ці лишаються відкриті.
Але до біса застереження й поради
Коли на сцені щиро грає геній зради!

Гра із собою — цікава.
Захопливо, весело, дійсно.
І дуже небезпечно.
Зовсім ненадійно.

Гра перетворюється у життя.
Наркотик прокидається у ній,
заповнює всю твою порожнечу
і невдоволеність счезає.

Пожежу вже ніхто не помічає.
Горить пожежник, жертва грає.
Грати з собою цікаво.
Грати з собою — ґрати.

_________________________
15.11.2008