Принизливо спалені в пам'яті
попелом віються грішності.
Вони доженуть тебе каменем,
що твердо вдарить по ніжності.

Нервів закінчення зчіпляться
й замкнуться так коротко — струмово.
Совість туманами стелиться
й тягнеться муками гумово.

В муках народиться рішення.
Той, хто зізнається — втішиться.
Але залишиться грішником.
Грішником, але залишиться.

В'язні власної совісті,
гримлячи стомно кайданами
проходять щодня мимо користі,
щодня розростаються ранами.

Крізь більма не видно реальності.
Та ж бризніть у очі ті кровію!
Дешеві брудні популярності
плямують життєву історію.

В муках приймаючи рішення,
той, хто зізнається — втішиться.
Але залишиться грішником.
Грішником. Але залишиться.

Я говорю сам з собою.
Тут, де схоже на невагомість.
Зароджується моя свідомість.
Я без скафандра, в руці пуповина.
Я — нова людина.

Мамо, дивись: розгерметизація!
Мамо, грабіжники лізуть до нас.
Мамо, чому ти мовчиш? Це ж я!
Невже я просто переплутав час…

Схаменись, рідненька. Навіщо ж??
Вакуум, дихати нічим. Вмираю.
Удари серця все рідшають…
Все-одно я тебе так кохаю!
… до раю…

Мамо, вони просто викинуть мене.
І я прийшов у цей твій сон,
щоб попередити: не треба!
Я крик з усіх вагітних лон.
Я свічка коло тріснутих ікон…

28.06.2009

Ненавидь себе за кожен гріх!
Відчуй це і люби себе за це!
Ненавидь себе за себе!
Ненавидь себе за кожний сум
і люби себе за це!

Люби життя!
Люби своє ім«я!
Люби свою сутність!
Люби ближнього свого,
як самого себе.

____________________
6.02.04