Матусі
Тремтячим кроком поверну до двору,
Вдихну домівки дух на повні груди…
Здійметься погляд випадково вгору –
Тут небо рідне й найдорожчі люди

Тут все до крихти вкутане любов’ю,
Старанням рук турботливих і ніжних,
Тут просять лиш лишатися собою
І не буває спогадів невтішних.

Все завдяки бабусі співчутливій
Та мамі теплій й відданій, як небо,
Її усмішці люблячій, красивій,
Якій крім нас нічого більш не треба.

Такої милої не гідний я матусі
Я часто роздратований, ніякий,
Вічно в гонитві за життям, у русі
Я не несу достойної подяки,

Та все ж я вдячний Богу безперечно
За щедрий дар – за материнські очі,
Поруч із ними радісно й безпечно
Й зникають десь тяжкі нестерпні ночі

Простіть матусю, що не завжди поруч.
Я з вами серцем й мрією із вами.
Я вас любитиму і немічну і хвору
Та берегтиму довгими роками.