Вбираю дорогу
із подихом вітру,
із колосом жовтим
і духом землі,
З пшеничного стогу,
із денного світла,
І скільки доріг вже
по світу лягли…
Між трав зеленавих
нагими ногами…
Між променів сонячних — тиха хода.
Дороги, дороги,
я завжди із вами
Як й часу невпинна,
бурхлива вода…

Від крику сколихнувся Всесвіт.
Дитина вводиться у світ.
Ув очі осліпив все засвіт.
Вперед — вогонь, позаду — лід.

На ліжку лялька, в ліжку — лялька.
Одна із них ворушиться і диха.
Там юність на поріг, в колеса — палка.
Там молодість яскрава і не тиха.

Зеленотрав'ям стелить землю —
дозрілою і соком надувною
травою зрілість. Важко, але тепло.
Мелодією гріє — тужною, сумною.

А далі шлях осіннім листям.
Він шелестить, потріскує сумбурно.
І хочеться все бачить чистим.
Та все навколо досі бурно.

Лиш от життя проходить мимо,
уже немає встигнуть змоги.
Ночами вже не тепло, зимно.
Це край безкрайньої дороги.

0:55 25.01.2010

Щирості хочете? всміхатись в обличчя?
Милості просите, тримаючись звично
Щирості хочете? тоді я скажу,
Гірко насправді і всні й наяву
Гірко у світлі, гірко в тіні
Світло на стелі породжує тіні,
а я просто стою, усміхаючись щиро
та що ще робити, хоча все це не мило.
правди ви хочете? Знов розкажу
як душу за гроші продали до сну
як спогади крали і чужі слова
геть зовсім обридла ця підла брехня.
що ще ви хочете? Вже все ви забрали
по шматку моє серце розкраяли, розгрібали
розгрібать розгрібали і так не вдалось
знову склалось і все знову почалось

мучили спогади, міряли вірність
перевіряли душі моєї непохитність
словами кидались, вбивали морально
а я все жива, мені досить нормально,
і далі не здамся- девіз мій життя,
хоч навіть розкрайте на шматки майбуття,
хоч навіть і вийте — мені все одно,
минуле то минуле, то все було давно.
Не вірю у гірше, надіюсь на краще
Не мирюсь зі словами не зникну, нізащо!
Що ви ще можете зі мною зробити?
Гірше чим є, хіба що може вбити
Спробуйте щось, я на вас подивлюся
а поки я добра, я навіть не злюся…
немає сенсу когось називати
я думаю тут ясно що я хочу сказати…

у кожного свої дороги і свої шляхи
у кожного свої слова і свої думки
немає сенсу в цьому щось мінять
минуле то минуле ну що ще з нього взять…