«Привіт, друже!
Кудись поспішаєш?
Надіюсь, не дуже,
Ти не уявляєш
Що я пропоную.
Цікавим товаром
Для тебе торгую!

Зупинись на хвилину,
Воно того варте!
Завітай хоч на мить
В почуттів супермаркет!


Читать дальше →

Останні години до результату.
Сьогодні настане велика дата.
Минуле зникає разом із Сонцем
За горизонтом… за горизонтом…

Фальшиве затишшя передвіщує бурю,
Сьогодні вночі, мабуть, не засну я.
А поки що в крові адреналін не літає.
Чому не хвилююсь? — Навіть не знаю.

П'ять років чекання злились в один день.
То було все вчора, що ж буде тепер?
Хвилини збігають, фінал уже близько:
Чи вверх аж до зорей? Чи впаду я низько?

Ти, мабуть, спокійна і навіть не знаєш
Для мене цей день багато так значить.
Побажай мені, Боже, сьогодні удачі!
Я надіюсь сьогодні я не прогадаю…

До нестями хочу на Трипільське. Намертво зрослася вже з цим фестом серцем і душею. Солодко захворіла тією казкою, що триває всього кілька днів…

І до болю люблю те зворушливе поле: тихе, ніжне, таємниче і трішечки сумне. Звикла вже приходити туди в будь-яку пору року…

Щороку там проходить фестиваль. Воно гостинно розкидає свої великі руки і запрошує всіх у своє казкове лоно.
І ось знову приходжу в те віковічне вкраїнське поле, де так несамовито стугонить і гуде голосами давніх

Читать дальше →

Остання парта
Парта спостерігача
Мене ніхто не помічає
А я бачу всіх
Впиваюсь їх емоціями
Пірнаю в їх енергетику
Топлюсь в їх багатогранності
І не зважаючи на стіни
По два боки мене
Почуваюсь вільним
Навіть занадто
Побажаю всім посмішок
Для чіткішого відчуття весни
Кохайте своє сонечко