Як акваріум водою,
так постіль ми заповнимо
собою.
Теплі обійми замкнуть руки.
Ми союзники.
До бою!

Я знаю, ти цвітеш.
А в душі твоїй неймовірний нектар.
Так, я мушу бути бджолою,
авжеж.
Бджола потрібна квітці
усе ж.

Щоб пелюстки зловили Сонце,
я знайду вушко голки.
Палкі рухи і звуки
розбудять твій аромат.

25.03.2009

Так дивно: акорди – а з них чарівні

Вибагливі, дивні звуки.

Беру я гітару і чути мені

Лиш біль у пальцях і муки.

Торкаюсь до струн – відчуваю тепло,

Пронизує моє тіло ,

Тоді розумію – ось це вже воно

Щось ніби всередині тліло.

А тепер загорілось і полились

Прекрасні,  незвичні ноти

 А потім відразу усе злилось

І ти відчуваєш хто ти.

I
Рябь в грязной луже
та же, что в горном озере
разница в настроении смотрящего.

II
Зачастую мусорное ведро
говорит о нас больше,
чем мы сами.

III
Бабочка обладает вечностью.
В сознании и памяти людей.
Но не знает об этом.

IV
Литература, написанная
языком обывателя
не прейдет границ заурядности.

V
Если уважение продукт
интеллекта, то задница
последствие дивана.

VI
Всякая мудрая мысль
оправдывает себя полезностью.
В противном случаи мыслитель — дебил.

VII
Зная, что каждая книга
полезна, и «создает впечатление»
дурак выбирает потолше.

VIII
Когда твоя верность
зависит от верности другого
это — рабство.

IX
Дождь уровняет в званиях,
Смерть уровняет в званиях.
Памятник и зонт — обособят.