Всі чорні круки в білих сорочках.
З їх уст тече мед, а з серця — нектар.
Філософи й далі сидять в своїх бочках.
Від тлі гинуть вуха, а очі — від фар.

Всі вільні в безкрайній спіралі свободи.
Вільні у стінах, щасливі в кайданах.
Чергова брехня в прогнозі погоди
лишає свідомості шрами і рани.

Світ йде по карті зазначеним шляхом.
Всі повороти наведено ще раз.
Вкутана в ковдру із клею і жаху,
людина міняє свій мозок на вереск.

Тебе за шию раз вхопить спокуса.
Що ти їй скажеш? Нічого: лиш тиша.
Покірна як пес, тонка і безвуса
свідомість шепоче, як злякана миша.

Мед наркотично зв'язує горло
у вузол, шукає чергову відмовку.
Тихо, покірно, вірно і кволо
злякана миша іде в мишоловку.


30.10.2008