Важкі сірі хмари,
Похмурий ранок.
Я на роботу,
Як завжди, не встигаю.

Натовп шалений,
«Давай поспішай!»
Скоріш на роботу,
Там кава і чай!

Смачного напою,
Чашку побільше,
І до справ
Приступай швидше!

Печиво в банці,
В піалі цукерки,
Цукор-вершки…
Заворушились робочі думки…

Кава-і-чай!
Давай заправляйся,
До роботи ставай!

Кава і чай!
Давай прокидайся!
Не засинай!

Не засинай...

Стрілки годинника
Швидко кружляють.
От і обід вже
Не за горами.

На пошту прийшло
«Чтиво до кави...»
Піду запасатись
Напоєм духмяним!

Крутяться стрілки,
День добігає,
Від кави-чаю,
Живіт розпирає.

Ще ціла година,
Мізки в тумані,
Тягнуся за чайником —
Треба ще кави…

Кава-і-чай!
Давай заправляйся,
До роботи ставай!

Кава і чай!
Давай прокидайся!
Не засинай!
Не засинай...

Біла постільна білизна
На великому білому ліжку.
Якісь нейтральні картини
На стінах додають затишку.

На білім паласі плямами
Яскравий літній одяг.
Ранкову тишу тривожить
Шум моря, що поряд.

Біла чашка чорної кави
Парує на білім столі.
Відчуєш мій погляд (я знаю),
Від нього прокинешся ти.

Я на балконі, з кавою,
Не відвожу від ліжка погляд.
На якому під білою ковдрою,
Ти — абсолютно гола.

Сонце зазирає в кімнату
Із-за білої-білої штори.
Від мене сни відганяє
Запах ранкового моря…

І солодко,і гірко… Як від кави…
За шию відстань голими руками
взялася і не хоче відпускати…
Переживаю щохвилинні страти
думок своїх..І все одно чекаю…

Чи змінить каву чашка (з цукром) чаю..?

Промені сонця, що сходить,
Побачать чашку на моєму столі,
І купу списаних аркушів,
Словами, що для мене чужі.

Побачать не виспані очі,
Побачать змарніле лице,
Осяють повітря ранкове —
Свіже, прозоре, німе…

Як приємно слухати тишу!
Лякати сни по кутках.
Поступово вбивати дрімоту
Серед знайомих кімнат.

Ще година — і все кудись зникне,
Знов завирує життя.
А доти — п'ю каву, слухаю тишу,
На кухні. Бiля вікна.