ВІН:
Караван часу ніколи не стишить
Свій непинний, шалений біг…
Бог знає все і все запише,
Навіть те, чого сказати я не зміг!
Час безжально стікає піском крізь долоні,
У ПРірву, в безвість, в невідомість…
Я ЧУВ раніш але не вірив:
Любов дарує невагомість!
ВОНА:
Голки годинника в порожній спальні…
Тремтять секунди, відриваються поволі.
Вже не потрібні звуки сповідальні
Шалений час летить по видноколі!
У невагомості шукаю порятунку,
Запалюю жорстоких днів вітрила
Якби напитись днів п*янкого трунку!
все ж таки почуття дарують крила…
ВІН:
Любов дарує тобі крила,
але може їх потім забрати…
бо не кожному, моя мила,
доступний дар: вірно кохати!
ВОНА:
так важливо любов бентежну
пронести крізь проблеми й час.
Відшукати радість безмежну,
Всьому світу відкрити Нас!
11 липня 2011