Банальна фраза: «Давай залишимось друзями».
Тобі не потрібні такі як я лузери,
Тобі не потрібні ніякі відносини,
Мої почуття тепер до крові зношені.
Мої коди не діють — ти в собі закрилася,
Я б боровся за тебе, та виходять сили.

Ще учора вночі ми цілувались з тобою
А тепер ці вуста словами ріжуть до болю.
Більше я не відчую твоїх рук тепла
Ти для мене святою, майже, була.
А сьогодні твій німб не здається святим,
А для злості й ненависті сотня причин.

Не побачиш ти сліз, я мовчки піду
І колись, може, кращу за тебе знайду.
На сьогоднішній вечір я міг бути весь твій,
Та тепер я збираю лиш уламки від мрій.
Знову двері відкриті в клуб розбитих сердець.
Знов і знов ті ж слова і банальний кінець.

Ти укотре боїшся підкінець обпектись,
Але ж ти все одно обпечешся колись!
А для мене «колись» сьогодні настало —
За один, всього, вечір мрії не стало.
Я сьогодні для тебе відіграв свою роль,
На сьогодні в фіналі лише алкоголь…

Ти знов сказала «Ні»
Мені...
Так боляче мені.
Так байдуже тобі.
Сиджу насамоті...

Так боляче вмирати
Під краплями дощу!
Так боляче втрачати
Знов і знов любов свою.
Так боляче миритись
Із війною у душі.
Так важко писати
Ці вірші...

В мені знов пустота.
Душа...
Пуста моя душа.
І серце знов пусте,
І наче неживе.

Так боляче вмирати
Під листям восени!
Так боляче втрачати
Надії, мрії й сни.
Так боляче миритись
Із снігом навесні.
Так важко писати
Ці пісні...

Пульс затихає знов.
Кров...
Застигла моя кров,
На серці новий шов
Я знайшов.

Я знову помираю
Під сонячним вогнем.
Я знову все втрачаю,
У серці знову щем.
Шматки нашого щастя
Зберіг фотоапарат.
Та ті дні не повернуть
Мені назад...