Віддайся на поталу моїх снів,
У казку тисячі і однієї ночі
А серце в грудях пташкою тріпоче,
Коли згадаю, як твої я руки грів.

Забудь про всесвіт,і забудь про час,
Бо ми – це всесвіт, й більшого не треба,
Торкатимемось віями ми неба,
І знатимемо … Все, що є – для нас.

Згадай, кохана, як тебе люблю,
Про наші ночі… тихі й безкінечні,
Про те, що я втону, беззаперечно,
В твоїх очах, чистіших кришталю.

Згадай, кохана, просто лиш згадай,
Від тебе більше я не вимагаю…
Кохаю, Боже мій…як я КОХАЮ!
Й прошу, себе ти снам моїм віддай…