Ви бачили, як умира любов?..
Кричить, рида, долоні простягає,
Пощади просить, рветься і благає,
Та зазнає ударів знов і знов…

Ви бачили, як серце догора?..
Мов полум'ям безжальним оповите,
Порізане, змордоване й розбите,
Що голосно у грудях завмира?..

Ви бачили, як обрізають крила,
Ті сніжно-білі крила на спині,
Лищ дощ ридає сріблом у вікні,
А ти стоїш розІп’ята і безсила.

Ви бачили, як відліта душа?
Тіка світ за очі, згорьована, зітліла,
Коли триматись в тілі їй несила,
Й остання вже перейдена межа…

Минула ніч, минає день
Годинник знов кудись іде
І глибині, за серцем десь
Болить страшенно
У п, яних мізках йде війна
В думках лиш ти, лиш ти одна
Пірнув в любов твою до дна
Як навіжений

Не осінь вже в календарі
А у думках моїх лиш гріх
Давно програв у нашій грі
Що міг програти
Не допоможуть СМС
І в гороскопах те ж саме ж
Без твого «хочу» я замерз
На серці ґрати

Немов про нас було кіно
Ефір замовлено давно
З тобою разом в ньому знов
Едем тай годі
Мелькають кадри у очах
Німе кіно… німа печаль
І все… THE END а не початок
Йому сьогодні

Проведи мене своїм мінним полем,
по самих небезпечних місцях,
де мурахи заповзають під шкіру
і розносять по венам страх.

Розгнівай сивого глухого Бога.
Йому треба рухатись, інакше — кінець.
І доля, його кривонога небога,
втратить тоді свій терпець.

Хай посердяться хмари. Це тимчасово.
Вантаж упаде, той що в них на плечах.
Усі повтікають вони поступово
й розчиняться в різних речах.

— 12.12.2008