2 олівця лежало на столі

Два жовтих, наче сонечко яскраве

До цього часу рахувала дні ,

І скільки буде ще воно ласкаве.

Можливо місяць буде ще тепло ,

А може все на цьому і зависне

Підуть дощі і буде холодно,

Ніби підстроїв хтось усе навмисно.

Два олівці лежало на столі ,

А я на них дивилась і сміялась

Без них не можу я прожити дні,

Хоч якби сильно я і не старалась.

Беру у руки я один хоча б

І починаю мучити папір я

Ну що намалювати так,

Графіт щоб на папері був як пір я

Легким і непомітним водночас.

Роблю я штрих, затримую дихання,

Щоб він манив поглянути ще раз

На здійснення мого бажання.

2 олівці лежало на столі

І їх я мучила доволі ,

Ось так римуються рядки

Що склались ніби мимо волі.:)

(Невеличка імпровізація, коли 2 олівці дійсно лежали на столі переді мною і захотілось просто спробувати написати про прості речі) 

Якби я хотіла викинуть всі фарби
Всі кисті, олівці і весь, що є папір
І сісти так стомившись зіграти просто (з долею) в нарди
І вийти переможцем в цій грі, ти лиш повір
Я так втомилась чесно, що я наполовину
Живу, малюю, й вічно щось творю
А прийде час до сесії то я тихенько гину
Й розгублений я погляд у мить когось зловлю
Хтось дивиться на мене таку і смішну і втішну
А я тихенько просто кудись собі іду
І ось дивлюсь у дзеркало на себе, на цю смішну
Обмазану у синю фарбу мою щоку.
І чим же я малюю, здається що руками
Та після кожного мого штриху
Сміється радісно із мене мама
Бо я уже зелена на виску
І так завжди. Чи можна так прожити
Весь час, що я творю із фарбами в руках
Та лиш на полотні з’являються ці квіти
(Я розумію що мій план покинуть все )
Натомість лиш отримує наступний крах.