Доречності не варті жодних слів,
Якщо не ти говориш їх і тільки.
Ти чуєш, за вікном весняний спів,
А я в маршрутці, і як в банці кільки.
Гармонія у поєднанні різностей, однак,
Я зараз їх не можу і згадати.
На ногу наступили зараз так,
Що в голові, пробачте, тільки мати.
На чому зупинилися думки?
Про поєднання різностей гадаю.
Та тільки збоку пхаються жінки,
Що я про все на світі забуваю.
Я випхалась, нарешті все, ура!
Доїхала нарешті я додому.
Не буду їздити в маршрутках як весна,
Хай навіть з ніг валитимусь від втоми.
А про гармонію і інші там слова,
Я краще вдома десь собі помрію.
Весна навколо, люди це весна!
Як про маршрутки запхані я говорити смію!