Відколи я побачив весь цей світ
Я зрозумів — він повен горя й бід.
Я зрозумів що щастя — це лиш сон.
А життя лічить дні як метроном.

І кожен крок веде нас в нікуди.
І кожен хоче з життя свого втекти.
І кожен хоче піти в країну мрій,
Де їх ніколи не дістане біль.

Усе життя — лиш біль.
Усе життя як сіль
На наші рани.
Усе життя — лиш біль,
Який скінчиться пізно
Або рано.

Мене ж рятує музика моя,
Яка звучить неначе полум'я.
Яка прекрасна наче снігопад.
Яка відносить мене в прекрасний сад.

І кожна нота вбиває біль мою,
Кожен акорд змива депресію.
Це музика всього мого буття.
Це рок — мелодія життя.

Моє життя — лиш рок.
Моє життя — це морок
Сірих днів.
Моє життя — лиш рок.
Моє життя — не те
Що я хотів.

У кожній пісні я впізнаю себе
І кожна пісня в нірвану заведе.
І кожен текст — повстання теорема.
І в кожнім слові боротьба проти системи.

Фрази протесту що рвуться на волю,
І що ламають всі обмеження поволі.
Це музика всього мого народу.
Це панк — мелодія свободи.

Моє життя — лиш панк.
Навколо мене світ
Неначе клітка.
Моє життя — лиш панк.
Ну а суспільство —
Це лиш сітка.

Коли життя стає нудним і млявим,
І кожен день здається нецікавим.
Коли усе до болі набридає.
Тоді метал у себе я включаю.

І кожен риф несе до мене драйв.
А кожне соло — задоволення і кайф.
Частина техніки та імпровізацій.
Це все метал — мелодія емоцій.

Моє життя — метал.
Моє життя так хоче
Мене вбити.
Моє життя — метал.
Лиш музика це може
Зупинити.