Змученими пальцями збирати
ротову порожнину,
а потім їздити на п«яному мулові
попід хмарами.

В очікуванні грому
стає дуже ніяково,
хоча зірки яскравіють в тихому небі,
якому боляче.

Линуть меланхолійні звуки ансамблю,
що грає по струнах смичками —
так тихо, так повільно, так близько, наче боязко.
Він обережно зриває спілі звуки.

Пошкрябане деко, досвідчене деко,
замулене деко.
Серед дек я їду крізь ніч попід хмарами
на п»яному мулові.

Я можу чути і зправа, і зліва.
Мій мул — як розгойданий човен на хвилях.
Він перетворюється на ще одне деко
і я з криками падаю на каміння внизу.

__________________
26.07.05