як же приємно
відчувати на своїх щоках
імпульси твого блаженства
напиватись твоїми видихами і п'яніти
топитись у мандруючих твоїм тілом
відлуннях насолоди
махаючи руками та репетуючи поглядом
рятуйте
Зникати за солодко-кремовим
стукотом твого серця
і вмирати
вмирати метеликом посеред багаття
черговий раз гинути
в неминучо-пекучім пломінчику твоїх вуст
і воскресати
знову
під акомпонемент
ледь посиленої гучності твоєї подяки
відчуваю
що твоє божевілля
на кілька тонів гучніше
задає такт моєму серцю
прости що нахабний
обожнювання надто хуліганська болячка

обережно двері зачиняються
от
знову ці метросни
може частіше б спав
не так би різало відсутністю
та не зречусь
надто солодка
ця міжзачіскова жуйка

Найкраще місце на землі – в обіймах коханої людини
Багато років я за радістю ганявся,
Знищити сум хотів я раз і назавжди,
Борючись з страхом й болем намагався
В пустелі відчаю знайти ковток води.

Хіба ж я знав, що все настільки просто?
Хіба чекав таких чудесних змін?
Як виявилось тим чарівним мостом
В твоїх обіймах ніжних був спочин.

Йдучи по Севастопольській з тобою,
Ласкавим поглядом торкаючись очей,
Я позбавляюсь горя й неспокою,
Втікаю з безпорадності ночей.

У серці розцвітають сотні квітів:
Тюльпан кохання, мальва сподівань…
Й найважливіша із них – бажання жити,
Омита безліччю усмішок та зізнань.

Бажання відчувать, сховавши погляд
І свято близькості все славити твоєї,
Невпинно пізнавати, справжню волю
Та пристрасно творить заради неї.

Усе під силу, легко і приємно
Долати труднощі, коли луна твій сміх,
Тому я радісно, турботливо та чемно
Кладу життя своє до наймиліших ніг.