Прозорість слів і чистота обличь,
Невпевненість у кожнім кроці,
І вогник одинокий серед тисяч свіч
І 364 днів у кожнім році.
Пошарпаність дверей та білі фіранки,
Чашка чогось смачного на столі.
Чомусь не так все як було ще зранку,
І очі в дзеркалі чомусь сумні.
Крізь вікна дихає солодом вітер,
Пелюстки від цвіту летять мов сніг.
А в серці зима, і на ньому не ми тепер
І як же кожен з нас так міг…

Я боротимусь, що є сили,
Хоч не впевнена в тому, чи треба…
Ви мене вже не раз просили
Розібратись в своїх потребах.

Я за Вами в вогонь і в воду,
Я на Вас готова молитися.
Я за клітку продам свободу,
Тільки б з Вами удвох лишитися.

Хоч на мить на одинці з Вами…
Можна вголос, а можна й мовчки.
Мої очі для Вас рабами
Бути завжди і всюди хочуть.

Ви ж хоч часточку свого серця
Залишіть лиш мені єдиній.
Промінь істини хай проб’ється
З загадкового неба сині.

Ви мені дарували надію,
Ви мені дарували віру.
І тепер я лиш Вами мрію.
Я стаю одиноким звіром.

А так хочеться бути в парі.
Бути в парі, і тільки з Вами.
Свійсько-дикий шматок сафарі,
З не людьми вже, і ще не з вовками…