а ти на мене дивишся з екрану
чарівна й ніжна… звабливо сумна
в очах твоїх я не знаходжу дна
і мрії переходять на сопрано
коли співають в моїх снах… про нас

а ти на мене дивишся як боги
що із небес споглядають на грішних
до чого ж погляд твій мені глибокий
ти мій вогонь, і ти мій тихий спокій
моє майбутнє і моє колишнє

а ти на мене дивишся й не бачиш
і я не бачу, що ти всього фото
як і колись впускаю в мрії потай
як і раніш за мене небо плаче
нема в твій бік у долі повороту

Моїми болісними мріями змальований,
Важкими видихами витканий глибокими,
Мовчанням слів, ночами одинокими,
Несправжній. Недоказаний. Замовлений.

Любив кидати фрази надруковані,
Думки спонтанні. Неясні. Уривчасті.
Свідомості озвучення розпливчасті,
так відчайдушно і злегка знервовано…

Ти інший. Не такий як всі. Покинутий,
Загублений. Розгублений. Закоханий…
Нічними видінням болісно сполоханий.
Незрозумілий. Дивний. Ти — нічий…

Відформатую пам’ять, що захламилась,
Свідомість від нудьги паралізовану,
Реальність аж до сліз поляризовану
І смс, що так і не відправилось.

Та димом сигаретним сон розвіється…
Таких як ти, мабуть, вже не лишилося.
В душі щось ледь відчутно надломилося, —
Мені ще й досі в тебе сліпо віриться…