Порожній лист, нічого він не значить,
Його значущість – це прості слова.
А дехто в ньому чудо світу бачить,
А я у ньому – засіб для буття.
Він сам по сОбі просто білий – білий,
лиш фарби роблять чудеса.
Яскраво синій чи гнітючо сірий,
на ньому жарке літо й недовірлива весна.
Я так люблю робити білий чимось,
фігури, кольори, слова.
Так і лишитись можна з ними,
як вічні друзі, як вогонь й вода.
Це протилежності, які бажають жити,
це сенс і засіб для буття.
Без них не можу я творити,
А без творіння ким же буду я?

Вони тонко порізали дерево, принісши його в жертву слову. І я свято вірю в те, що воно не образиться, якщо на нього не проллють воду. Даремно жити ніхто не хоче. Даремно вмирати - тим більше. 28.12.2008

Читать дальше →