Ты поешь еще одну песню в память Цоя,
И зажигаешь еще одну свечу…
Но не забывай, откуда Я и кто Я,
И почему Я до сих пор молчу!
Я подарил ему двадцать восемь лет,
двадцать восемь лет, это для него это вышка,
Я подарил ему свое Слово, свой Свет,
Двадцать восемь для поэта это даже слишком…
Я слепил его из неба и из глины,
И он не был ни праведным ни святым,
Я сплел его из солнечной паутины,
Когда он уходил, Мои Ангелы плакали с ним!
Ты можеш петь песни для последнего героя,
Читать стихи и зажигать свечу,
Но не забывай откуда Я и кто Я,
и почему я до сих пор молчу…
01.08.2011

Джонові Кітсу присвячується

Поет не той, хто пише маячню у стовпчик,
А лише той, хто світові красу несе.
Я першим з радістю поцілив би ногою в кобчик,
Других ціную та обожнюю понад усе.
Коли Поет вступає в час вечірній
До зачарованих світів Аеди-музи,
Спадає вся лузга з речей, і, вільний,
Він споглядає все-як-воно-є, і, друзі,
Купається у пінних водах Гіппокрени…
Над сірою буденністю залізних міст
Він іноді летить на крилах чарівних
Геть, у безмежність, геть із ойкумени,
Поспілкуватись з Небом, вкласти в речі зміст,
Невидимий для вух сліпих та для очей німих.