Ловлю жовтаве сонечко в траві,
Воно так мружить очі, хилить вії,
І посмішкою світ навколо гріє
В зеленій шовковистій мураві.

Біжу за ним, всміхається хитрюще,
Тікає тихо від моїх долонь,
Лопоче лапками, торкнулася – вогонь,
Але ж яке на вигляд веселюще.

Ей, почекай, пухнастику, не йди,
Не чеберяй так швидко ти від мене,
Дивлюсь, а все зелене-презелене.
Ну от…Вже зникло сонечко кудись…

Черлена фарба загорілась вмить,
Дрібним, як дзвін монет, веселим сміхом
Таке чудесне!!! Вай…очам на втіху,
Не потушіть його! Не потушіть!!!