Я не відкидаю, що все чудово
Ти змінилася, і я це відчуваю,
Хоч залишилась ще некошена трава.
Чи справді це чи ні, я ще не знаю,
Та пишеш ти уже не ті слова.

Інакші відповіді, не такі вітання
Для тебе дивні, схожі на мої.
Короткі нечуттєвії прощання,
Мов набирали руки не твої.

І довго думаю: чи може краще так,
А чи начверив я якогось лиха.
Пишу тобі всміхаючись, однак,
Застрягла в грудях ця неясність-павучиха

Схопила серце, стиснула нитками.
Що щось не так воно речить мені…
Минають непомітно дні за днями,
А очі залишаються сумні.

Й не те щоб туга, а скоріш тривога
І боязнь втратити тебе, моя кохна.
Й хоч мало аргументів, думка вбога,
Та все сує мені для милостинь стакана

Як щось не так я рóблю, ти скажи,
Претензії усі я хочу знати.
Прибратись в грудях ти допоможи,
Щоб з чистим серцем міг тебе кохати.