Голос зсередини
Як витиметься страх колючим дротом,
Впиватиметься голками в слова,
Назовні слізьми лізтиме і потом,
Ти пам'ятай, що ти іще жива.

Як темний вечір вкриє самотою,
Кілком у горло розпач увіткнеться,
Спотворить погляд й лагідність журбою,
Ти твердо вір у серденько, що б’ється.

Як на безлюдність всесвіт стане хворий,
В думках зітліють навіть сподівання,
Ти не самотня – із тобою поруч
Твоє серденько і палке кохання!

Й як хлинуть з вічей слізки без упину,
Від відчаю обіймуться повіки,
Згадай, що не лишав ні на хвилину –
З тобою в серці поруч я навіки.

Не бійся, як чогось не пеленгуєш,
Та сумніву, що в рішення уперся,
Ти завжди легко істину відчуєш,
Прислухайся лишень до свого серця.

Я ж попри болю й крові бурні ріки,
Стрічаючись із страхом щогодинно
Із смутком та ненавистю вовіки,
Твоїм же серцем битимусь невпинно.