У сірий пасмурний ранок
в підніжжі нового дня
як пес зализую рани,
підошви коле стерня.

Зерня на землю впаде
весною добрих надій
і своє тіло знайде
на плечах жилистих мрій.

Торкнулась скронь моїх злива.
Тебе зачекавсь уже я,
моє усміхнене Диво,
ранкова зірко моя.

Попід горою піду я,
Сонячним шляхом у день.
Я свою долю збудую
із світлих і добрих пісень.

Ми помандруєм щасливо,
нас не знесе течія,
кохане усміхнене Диво,
добре і лагідне Диво,
зірко ранкова моя.

03.10.2010

Ранкова зірка не сходить.
Вона чекає остаточного ранку.
Тому вирішує спати
ще одну ніч.

Але ніч не наступить,
поки ранок,
день,
вечір
її не розбудять.
А Венера не знає,
спить в небі,
чекає.

Чоловік знаходить срібло,
але не бере його до рук,
тому що за поворотом —
золото,
на яке він сподівається.

А за поворотом —
порожньо.
Чоловіка хапає відчай.
Чоловік біжить назад,
але там
вже теж нічого немає.

Ранкова зірка чекає остаточного ранку.
Чоловік в небі шукає журавля.
А пташкам вже пора співати,
та ранкова зірка більш ніколи не зійде.

19.12.2008