І знову ручка і папір,
Переповнюють думки.
І так хочеться надвір,
Та на роботі досі ти.

В голові думки літають.
Їх намагаєшся зловити,
Але всі відволікають —
Треба те і се зробити.

Вентилятор не працює,
Монітор так ріже очі…
Мозок в черепі парує,
Ти нічого вже не хочеш.

У співробітників кидаєш
Погляди налиті злістю.
Ледь живий, кінця чекаєш,
Усі звуки тебе бісять.

Всі питання риторичні —
До фіналу дві години.
Але час застиг у вічність,
Днями тягнуться хвилини.

Затекли давно вже ноги,
Крісло наче кам'яне.
Без чужої допомоги
Не підняти вже себе.

А в цей час далеко в пабі
Пиво вже тебе чекає.
Ну а поки тільки в мріях
Його в себе заливаєш.

Нерви ледь в собі тримаєш.
Скільки вистачить ще сили?
Все! Як закінчити не знаю —
Вся фантазія скінчилась.

Важкі сірі хмари,
Похмурий ранок.
Я на роботу,
Як завжди, не встигаю.

Натовп шалений,
«Давай поспішай!»
Скоріш на роботу,
Там кава і чай!

Смачного напою,
Чашку побільше,
І до справ
Приступай швидше!

Печиво в банці,
В піалі цукерки,
Цукор-вершки…
Заворушились робочі думки…

Кава-і-чай!
Давай заправляйся,
До роботи ставай!

Кава і чай!
Давай прокидайся!
Не засинай!

Не засинай...

Стрілки годинника
Швидко кружляють.
От і обід вже
Не за горами.

На пошту прийшло
«Чтиво до кави...»
Піду запасатись
Напоєм духмяним!

Крутяться стрілки,
День добігає,
Від кави-чаю,
Живіт розпирає.

Ще ціла година,
Мізки в тумані,
Тягнуся за чайником —
Треба ще кави…

Кава-і-чай!
Давай заправляйся,
До роботи ставай!

Кава і чай!
Давай прокидайся!
Не засинай!
Не засинай...

Ангели також плачуть ночами,
А вранці знову вживають чай.
Їм страшенно набридли буденні справи
І холодний, чужий трамвай.

Їм набридло давать поради
Й рятувати нікчемні сни.
Їм набридло по небу літати
Й до відпустки чекати дні.

Їм так хочеться знову сміятись,
І кохати, і просто жить,
І в квартиру додому вертатись,
Й цінувать незабутню мить.

Та він знову сідає у транспорт,
Називає адресу, мов в сні,
Викидає назавжди паспорт
На зупинці «Веселка весни».