Порожньо й тихо, самотньо й спокій,
Так тепло і солодко, й так страшно і дико….
Товариш комп'ютер і подруга книга,
Мене розважити, й втішити вміють…


Читать дальше →

Самотність – вповзає в мій мозок,
Самотність – порушує сон,
Самотність – вбиває поволі,
Самотність – висмоктує кров.


Читать дальше →

Я прокидаюся від того
Що знову став старішим,
Та все одно в душі
Не став я іншим.
Ранок цього дня,
Наче де-жавю,
Та не зважаючи на це
Я досі ще живу.

Нова дата що для мене
Нічого не значить,
Побажаю я для себе
Щастя побачить.
Нова дата яка схожа
На кінця початок,
Може радість, а може
Поплакати варто.

Я повертаюся і бачу
Довгу дорогу,
Скільки доброго на ній,
А скільки злого.
День намагається злякати,
Мене до смерті,
Та нічого не виходить,
Бо я досі впертий.

Нова дата що для мене
Нічого не значить,
Побажаю я для себе
Щастя побачить.
Нова дата яка схожа
На кінця початок,
Може радість, а може
Поплакати варто.

А попереду я бачу
Лиш одну дорогу,
Посилають мене всі
На неї з Богом.
Вечір знову заспокоїть
Сонця заходом,
Може зміниться тут щось
Згодом…

Нова дата що для мене
Нічого не значить,
Побажаю я для себе
Щастя побачить.
Нова дата яка схожа
На кінця початок,
Може радість, а може
Поплакати варто.

І знову на мене
Ідуть всі війною,
І знову на мене
Йдуть усі з боєм.
Я вже заїбався,
Чекати на світло,
Я майже вже здався,
Та світло так близько.
У сні та в печалі,
Навіки завмерли,
Усі мої мрії,
Які ще не вмерли.

І ще одна спроба,
І знову провальна,
Я бачу навколо
Жорстоку реальність.
Немає пощади,
Немає співчуття,
Немає спасіння,
Від сірого життя.

Бажання ломають,
Усі мої плани,
Останнє зізнання,
І ще одна рана.
І страх поглинає
Мене з головою,
Я знову борюсь
Із важкою пітьмою.
Навряд чи життя
Контролюється мною.
Цей світ — механізм
Заржавілих деталей,
І мій організм
Усі вони жалять.

І ще одна спроба,
І знову провальна,
Я бачу навколо
Жорстоку реальність.
Немає пощади,
Немає співчуття,
Немає спасіння,
Від сірого життя.

Тихенько спливає час,
Життя забирає в нас,
А ми наче камінь нічого не чуємо,
Як навколо нас розповзається зло.

Життя — боротьба, усі боряться з смертю,
Та мить переходу не побороти нам,
Але всі знову боряться за свободу,
І ніхто не підозрює що воює з життям!

Усе так чудово, навколо сіра реальність,
Та це все лиш маска за якою ховається зло
Перестаньте тиснути на мене, будь-ласка,
Я не виживу так, так не виживе моє добро!

Один за всіх — цей закон вже не діє,
Всі проти одного! Живем без надії.
Один проти всіх — нова теорема,
Всі проти одного! — життя страшна схема.

Один за всіх — старі закони не діють,
Всі проти одного! Живело лиш у мріях.
Один проти всіх! Нові закони в силі.
Всі проти одного! Нікого не помилують.

Закривши очі я так часто бачу,
Момент із життя, коли усе я втрачу,
Так добре навколо, ні вітру, ні снігу,
Але відчуваю в душі в себе кригу.

Прислухавшись, я так часто чую,
Момент із життя, коли я сумую,
Навколо так тихо, неначе в безодні,
Та я відчуваю смуток сьогодні.

Прокинувшись я так часто бачу,
Момент із життя, де я знову плачу,
Надворі світанок і сонце вже сходить,
Мене ж всі думки до смерті приводять.

Закривши вуха, я так часто чую,
Момент із життя, де я не існую,
Без мене на світі так тихо й спокійно,
Та я відчуваю небезпеку постійно.

На шкірі долоні затримався дотик,
Від нього затримався у мене подих,
Цей дотик так схожий на вітер у лузі,
Але я боюсь, я в полоні іллюзій.