Ты видишь звезды над нами!?
Давай же, бери их-хватай!
Не бойся, бери их руками,
Любую себе выбирай!
Я знаю, ты ведь любишь их,
Хочешь чтобы у тебя была своя звезда,
Я знаю ты скажешь, я псих,
Но ты же в курсе-так было всегда!)
Я никогда не умел жить как все,
Я никогда не хотел жить в вполсилы,
Мечтал пройтись с тобой босиком по росе,
Я всегда, хотел, чтобы ты меня любила!
27.07 2010

2

Це літо заблудилося в росі,
І час-чаклун вже пророкує осінь,
А я цілую неба вічну просинь,
Ловлю за хвіст краплинки-карасі.

Теплий подих першого кохання
Поблідлий сніг, легкий святковий настрій
Ці світлі мрії в передноворічні ночі,
Дерева у природнім пінопласті
Та твої чисті, милі серцю очі.

Чому я дурень в них раніш не глянув?
Чому їх теплий погляд не ловив?
Коли помітив їх, мій світ розтанув
І промінь щастя душу оповив.

Проникла в мозок страсна амнезія –
Забув про все та споглядав лиш їх.
Яскрава ніч і марная надія
Навіки не впускати вид очей твоїх.

Та враз ти відвернулась і з’явився світ,
Але їх образ із думок не зникнув.
І навіть найгарніший самоцвіт
Навпроти них зажурено б поникнув.

Я не зміняв би їх на неземне багатство…
Будь-яке золото не варте їх краси.
Життя без них – то часу марнотратство.
Я раб їх… Господи, прошу тебе… Спаси…

Все швидше затихає шум навколо,
Все рідшають навколишні вогні.
І я бреду додому якось кволо
Та твої очі всюди видяться мені…