Що ти бачиш в мені такого,
Особливого і безгрішного?
Як приємно пече твій погляд!
Так ніхто не дивився інший!
Чи ж то тільки твоя заслуга:
Напувати коханням по вінця,
Забирати негоди, недуги,
Тільки сонце лишати в зіницях?
Що я бачу в тобі? Світанок!
На закони доби не зважаючи!
Я й росою ранковою стану,
Аби ж ти так дивився, кохаючи!

Часом бачу сумних перехожих,
Так понівечених гріхами,
Що вже й очі на душі не схожі.
Чи на них хтось дивився так само?