З рук моїх їли хліб сиві голуби
А з під ніг утікала земля
Обернула світ з ніг на голову
Та що в снах я своїх уявляв

З вуст моїх не було ані пари
Я неначе на мить онімів
Чи то очі твої, чи то чари
Та я погляд відвести не зміг

І здалось, що душа відлетіла
Аби вслід за тобою піти
Наче зірка, мов птах, лише тіло…
Серце й досі у ньому тремтить

Зупинися! Зізнайся! Ну нащо?
Мої мрії взяла у полон
Повернись й посміхнися ти краще
Зігрій зранену душу теплом

Будуть з рук їсти хліб сиві голуби
З наших рук, без страху, сміливо
Обернула світ з ніг на голову
Я з тобою, і я щасливий