Ошийники, ланці, ритуальні танці,
ремені, ряси, брехливі прикраси.
Обряди, страхіття, сумне лахміття,
підсвічник, кадило, втрачена сила.

Ви маєте зрозуміти, хто Він і де Він,
пізнавати Його, а не служити Йому.
Ви маєте вирощувати красиві квіти,
а не лишати свою свідомість саму.

Що ж буде з тими, що не зрозуміють?
Кайдани замкнуться, тіла оніміють,
журбі піддадуться і голову схилять
покірно, смиренно, і так дотліють…

Лобом в підлогу — поклони, ікони,
клоновані клони клонують «закони».
Життя удостоїлось тут заборони.
Хрести, сувеніри і траурні труни.

Ви маєте жити і будьте щасливі!
Не вміти зрадіти — це душу продати.
Не спати! Не час! У добрім пориві
любов'ю зламати мусимо ґрати!

А що ж буде з тими, що не зрозуміють?
Кайдани замкнуться, тіла оніміють,
журбі піддадуться і голову схилять
покірно, смиренно, і так дотліють…

07.03.2009

Породистая сука!
Белесая холка вздыблена!
Отдёрнуть успей руку:
Мясом клыки её выбелены!

Борзая! Совсем оборзела!
Цепью не зря стреножена:
Сухое, поджарое тело
Из силы и скорости сложено!

Униженная, как шавка,
Рукою твоей кормящей,
Не станет терпеть удавку!
Смотри на неё, настоящую!

Порядочная стерва!
Такую хотел?! Нравится?!
Отдернуть успел нервы?
Запомни — она кусается!

Пришла пора сказать себе: «Будь сильным,
Будь строгим, жестким» — ну а мозг
При этом начисто стерильный,
Похож на черной свечи воск.
Я верю, я кому-то в жизни помогу,
Я верю, убивать я не смогу,
И душу дьяволу продать в сомненьях
Не пожелаю даже своему врагу.
Быть сильным значит трезво мыслить,
И быть спокойным как при сне,
Эмоции внизу, ты на коне,
И разум до небес возвысить.
При этом в суете вдруг добавляя
Желания души и тела,
Всё сказанное уж сопоставляя,
Радуясь жизни и взлетая,
Душа при этом чтобы пела.

© Copyright: Чуприна Александр, 2010
Свидетельство о публикации №11006230878

Тафталогічність, брак фантазії, або науково — реманен
Комусь вбили в душу кілочки зі сталі,
Комусь «до компоту насипали сіль,
Та я не лякаюсь життєвих провалів-
У мене є те, що сильніше за біль.

Мене дуже довго страждання гнітили,
Творили у серці страшну заметіль,
Й надію на краще вже майже убили,
Але я знайшов те, що вище за біль.

Нема вже нічого для мене страшного,
Не мариться промах мені звідусіль.
Шаблон давно стертий обличчя сумного,
Бо маю я те, що сильніше за біль.

Воно додає мені сили й натхнення
І пахне неначе солодка ваніль.
Це вічна частина мого повсякдення,
Це те, що століття вже вище за біль.

Із цим я сумую, із цим я радію,
Із цим я щоночі лягаю в постіль.
І хоч динамічним життям володію
Не втратив ще те, що сильніше за біль.

І якщо горе позбавить свободи,
Збунтує з потоку думок заметіль,
Я не підкорюся, бо попри незгоди
Мене підійма те, що вище за біль.

Тоненькі пальчики незримо малювали
На скатертині сповідь не свою.
Про що мовчали? Чом вони мовчали?
…Вона про біль, а Він про «не люблю».

Простий сюжет: Розлука і Любов
В їх п’єсі грають дві найважчі ролі.
Стисла в руці бокал – побігла кров,
Проте, Вона не відчувала болю.

Лиш клята зрада все пекла й пекла,
Чимдуж ятрила серця рвану рану.
Пробач, що зрозуміти не змогла,
І не простила… поки що… Ще рано…

Їй треба час на зібрання думок,
Їй треба склеїти розбиту в друзки душу.
Пергамент почуттів від сліз намок.
«Я зможу!!!», – всім твердить… «Я просто мушу»…