Кінець весні. Вона догоріла з останіми променями сонця, або просто втікла. Благала її залишитись вона не чула. Гуляла босою по калюжах. Змочила ноги, захворіла і плакала. Із температурою ловила для мене зорі з неба, торкнула місяць і він впав. Впав і розбився. Рожевий туман стояв над селом. Ніжне марево осені... Але вже літо... Ходила босою по полуниці. Малювала вечір. Мріяла... Про що? Не знаю, про все... Про все на світі... Відкілясь доносяться рапсодії ночі. Зірки зміряють річку, своїми мініатюрними кроками. А я склеювала місяць... Зібрала деякі шматочки. Ті, що вціліли. Дала йому назву, поки він ще молодий. Заснула. Бачила сни про зиму. Змерзла і прокинулась... Там за селом вставало сонце...

Читать дальше →