Простирадло феєричності
Здіймаєш погляд й виринає сонце,
Кліпанням вій розвіюєш туман.
Від ніжності м’якішає бетон цей,
У відчаї стриба з даху обман.

Всі розкриваєш усмішкою квіти,
Й палким цілунком ранок підіймаєш.
Цю ніч разом вдалося нам прожити,
І ти так сильно близькість цю кохаєш.

Серденька стук, неначе озвірілий,
І сонця намагання ухопитись.
На смуток ми давно уже забили —
Із переможеним немає сенсу битись.

Німого даху нехитка підтримка
І до знетями люба висота.
Зростає наше щастячко так стрімко,
Що лагідність, мов з мрії пророста.

Цілуєш так тендітно, як востаннє,
Мов кожен дотик консервуєш в вічність.
З черговим вдихом вироста кохання,
І у цей світ виводиться як ніжність

Ми набираємо вдвох вітру повні груди
Й зриваємося з даху в свіжий ранок.
За твою Усмішку немає більше чуда!
Цьому підтвердження – цей сон і цей світанок.

Вітер в обличчя
Сліпуче світло прорізає скло,
Розплескані емоції об шибку,
За склом вже щастя рясно розцвіло,
А я ув’язнений в запліснявілу клітку.

Закладені на верхню полку сни,
Зачинені бажання рвати струни.
Занадто світ для справжнього тісний…
Ніхто на почуття уже на клюне.

Просперечали душі теплий дар —
Не в силі подолати перепони.
Сховалося прощання поміж хмар,
Апатію не гонять вже ікони.

Приїлися в минуле світлі дні,
Та сил все це терпіти більш немає.
І враз в душі займаються вогні
Та власне серце жити надихає.

І от легеньким порухом руки
Натхнення ґрати з тріском розтрощило,
Розсипалася шибка на шматки,
Від вітру серце пристрасті відкрилось.

Рвучкий стрибок і сила притягання,
Політ палкий та почуття в обличчя.
Я вільний зараз – це моє бажання.
І усмішка до себе ніжно кличе.

…
Зіскоч із дощечки униз –
Навчися вітру довіряти.
Чи це тайфун, чи легкий бриз —
Йому судилось не зникати.

Стрибни, повір сліпому небу
Воно ще не лишало тебе.
Не уникало, не брехало,
Не вішало свої потреби.

Звільнись від пут пустих наклепів
Від зради наймиліших мрій
Серед тривоги темних склепів
Сховались крила твоїх вій.

Облиш всіх зрадників і сумнів,
Вдягни останню вишиванку,
Викинь годинники безшумні,
Віддайся волі та світанку.

Твій світ не зникне
Будь спокійна.
Стрибни униз… В мої обійми… Й усміхнись.