Ми плачем за минулим, за тим що вже було
Чого воно нам коштувало й чому воно жило
Чи ж не набридли нам докірливі слова
Якби було то вчора, якби я все ж змогла…
Та не вернуть минулого, а нам сьогодні жить
Ми вправі думати, що краще було б вчора
Але чи знати нам що краще й де творить
Коли ще в памяті і досі та розмова
В минуле не вертайтеся, прошу
Там сказані слова й болючі обіцянки
Там тільки актуально — я жила
Й мої, чи вже його лиш забаганки.
В минулому не варто говорить
Лиш день сьогоднішній дарує радість від кохання
А далі, що ми будем далі ще робить
Залежить від твого й мого бажання
Живіть сьогодні, вчора вже пройшло
А завтра не настало ще, воно в дорозі
А те що мало бути то було
А те що далі ти віршувати в змозі.