Тепла темрява густа, безмежна.
Легким дотиком вона бентежить,
Небо закривають її хвилі.
Без вагань йдемо на дно безсилі,
Зтерте з пам'яті самотнє соло.
Час завмер або іде по колу
По стежинах і по перехрестях,
Де ми вештаемось безтілесні,
В темряві сплітаючись, мов п'яні,
Мов багаття язики

Читать дальше →

Не муч себе, марні надії,
Іскриться час — і ти зотлієш.
Напийся кави, вмить засни,
Вклоняйся тьмі в душі своїй.

В думках бо — сумнів пустоти,
Із сумнівом у серці ми на «Ти».
Чекати довго всі чекали,
Настав лиш час – ми закричали.

Отак повік вдихаємо волю,
Немов астматики — поволі.
Нам рай не мариться в очах —
Прийшов нещастя час.