Нам в нашей Солнечной системе
С расположеньем повезло.
Быть по-другому не могло,
Ведь все согласно Божьей схеме.

Мы с атмосферой, словно в шлеме,
А Солнце дарит нам тепло,
И ослепительно светло
Сверкает Солнце в диадеме.

Когда светить оно устанет,
Жить все живое перестанет,
Планета скроется во мгле.

Но если вдруг погаснет Солнце,
Я верю, к нам оно вернется
На ритуальном корабле.

а мені так холодно,
холодно й холодно,
та й немає місця в рідному домі.
затишно, тихо та й спогади
літають як мухи до крилець голі.
крихти спраглих докорів
доповняють цю картину,
наче моїм попелом
намальовані всі навколо стіни.
розставлені неправильно стільчики,
не сідають ті хто давно вже лежить,
зовсім неправильні висновки
з непочатих журналів та книг.
а нам так доречно зламали всі нутрощі,
вивели в стан снодійного впливу,
все що не має заздрощів
я викину чи для тебе покину.
мені не потрібні лінощі,
їх і так вже повні шафи,
і знаєш це все твої гарні руки,
що не дають спокійно спати,
бо холодно, холодно, холодно
і прострирадл вже тисячі,
ми можем бути у голоді
але на зилишимось в вічності.