Він стояв вночі
і поки його ніхто не бачить
змінював ключі,
а ще вішав свої тим, кому не стачить.

Потім навіть вдень
він стирав прадавні межі
і ставав у тінь.
І він досі стоїть там, за нами стежить.

Не боїться куль,
бо сам ті кулі виготовляє.
Замовляє біль,
а потім каже, що страждає.

Чорний чоловік.
...і отак за віком вік.

Він написав колись,
у що треба вірити і що треба знати,
й до чого тобі — зась,
і в чому не варто сумніватись.

Але недавно я
випадково його помітив.
Він — ще та змія!
І після цього йому вже не вірив.

Вимкнув світло я,
запалив свічку, запахло воском.
І ось воно сія —
Сонце, придавлене обрію тиском.

Чорний чоловік.
...і так за віком вік.

Чорний чоловік.
… в моїх снах уже він зник.

Він стояв вночі
і поки його ніхто не бачить
змінював ключі,
а ще вішав свої тим, кому не стачить.

Потім навіть вдень
він стирав прадавні межі
і ставав у тінь.
І він досі стоїть там, за нами стежить.

Не боїться куль,
бо сам ті кулі виготовляє.
Замовляє біль,
а потім каже, що страждає.

Чорний чоловік.
...і отак за віком вік.

Він написав колись,
у що треба вірити і що треба знати,
й до чого тобі — зась,
і в чому не варто сумніватись.

Але недавно я
випадково його помітив.
Він — ще та змія!
І після цього йому вже не вірив.

Вимкнув світло я,
запалив свічку, запахло воском.
І ось воно сія —
Сонце, придавлене обрію тиском.

Чорний чоловік.
...і так за віком вік.

Чорний чоловік.
… в моїх снах уже він зник.

Якщо колись прийду до церкви
і впавши на коліна крикну:
«Привіт, Господь! Нарешті тут я»,
і руки зв'яжуть лики мертві,
якщо зігну назавжди спину,
не дайте псом тупим загинуть.

Ті хто вертаються до храмів
після років правдивих кроків
і припадають до бальзамів —
п'янких, оманливих, жорстоких, —
причину мають: в серці страх.
Не дайте впасти у ясних очах.

Я довго житиму. Як добре
творить Добро, світ засівати —
вирощувати світло, силу
і вам пісень Життя співати.
І страх, що гидко скалиться живому —
причина неудач у всьому.
Не дайте осідлати вас.
Тікає час, він провокує схибить нас.

2:20 09.10.2010