Зникають знову видноколи,
Мороз ляга тавром на шкіру.
Лиш Сніг в цей час – найліпша віра…
В час боротьби тепер / ніколи,
У час, коли вагання зайві,
Коли і тиша – не порадник,
Коли думки повітря крАдуть…
Лиш Сніг – цей випадковий зайда,
Художник, з тисячами пензлів,
Далекий родич пінопласту,
Скидає з тебе всі баласти
І ставить особистий вензель.
Він Бог. Він справжність. Він – безсмертя,
Йому корюсь, я вірю в нього.
І Сніг дарує перемогу,
Яку я здобувала вперто!
Спасибі… Вірною

Читать дальше →