Поиск по тегу
Ящірка
В мене погане відчуття
Відчуття того, що все ілюзія
Ілюзія обіцянки жінки
Ілюзія смертоносність грому
Ілюзія це трикляте тіло
Біль теж тільки брудна вигадка нашої свідомості
Насправді ж це всього лиш
Бездушна інформація
Від черствого мозку
Якому не дано це пізнати
Бо пронизаний іншими закінченнями
Ніч обліпила нас
Сліпою темрявою
Зоставивши тільки блиск твого погляду
А найбільша ілюзія
Що те що я бачу
(про тебе)
ящірка, а не хвіст
Відчуття того, що все ілюзія
Ілюзія обіцянки жінки
Ілюзія смертоносність грому
Ілюзія це трикляте тіло
Біль теж тільки брудна вигадка нашої свідомості
Насправді ж це всього лиш
Бездушна інформація
Від черствого мозку
Якому не дано це пізнати
Бо пронизаний іншими закінченнями
Ніч обліпила нас
Сліпою темрявою
Зоставивши тільки блиск твого погляду
А найбільша ілюзія
Що те що я бачу
(про тебе)
ящірка, а не хвіст
-
Barabashka,
- 11 августа 2011, 10:37
- Прокомментировать
- рейтинг: +4
Звіряче серце

Нігтями у плоть
За місяцем, за ніччю у погоні
Теплом пекучим – поглядом твоїм…
В наших світанків гострому полоні
Моє серцебиття — пекельний дим.
Холодних митей непохитний спокій,
Тремтячих рук загублений порив.
Біль у висках
сталевий… одинокий…
звіряче серце пристрастю зморив.
Забуте вогнище тендітності твоєї
І тисячі метеликів на смерть…
Ця клята смерть… Я рвався теж до неї,
Та лиш у снів потрапив круговерть.
Гучного грому дзвін за небокраєм,
Жорстоких блискавиць пекельний тріск
В коханні серце звіра догорає
Та попри біль не зломиться і тиск.
Повз відстані й страху трухляві стіни,
Ніч розтинаючи, до твоїх вуст несусь
Не буде більше сумніву – покійний…
І ненависть долати теж навчусь.
Для мене не суттєво все тепер це,
Ілюзії реальність не вкрадуть,
А дике почуття й звіряче серце
Й на хвильку зупинитись не дадуть.
-
Barabashka,
- 10 августа 2011, 16:40
- Прокомментировать
- рейтинг: +8
// Готуються в небо снаряди //

Під бомбами цвіла демократія,
Свобода слова і інші абстракції.
Демократія плела ілюстрації
із брехні про народи і нації.
Картаві посли толерантності
вже завтра зачнуть революції.
Різняться, як оргазм і полюції,
ці «загальнолюдські атрибуції».
Пришпилений носом до задниці
світ дихає тим, чим обідає —
усім, чим неправда завідує.
А потім він ним же і снідає.
Нічому не вчать революції,
нічому не вчать демонстрації.
І скоро поліція совісті
проведе всезагальні кастрації.
Готуються в небо снаряди.
у кожному з них — демократія.
І демократій отих — міріади.
Про кожну із них — хрестоматія.
Завідує всім одна братія,
лиш ганчірка і привід різниться.
На брехні проростає апатія —
смородом чорним димиться.
Завершальні акорди — каденція.
Це вінчається глобалізація.
І коли розпочнуть їсти душу,
чи спрацює сигналізація?
0:50 25.02.2011

