Так далеко від рідної пристані,
У байдужій, не своїй країні…
Ти заплутався в чужих істинах,
Для Вітчизни ти втрачений нині
Серед сотень чужих людей,
Серед тисяч чужих облич,
На дні океану ворожих ідей,
І не врятує навіть ніч…
І навіть зорі не втішають,
І навіть зорі дивляться не так…
Вони ридають, вони знають,
Як важко серце стиснути в кулак!
Як важко розіпнути пам*ять,
Забути розтоптати отчий дім,
Американські мрії усе спалять,
Без дому і без слави:
залишений ні з чим!
Ти -емігрант, нікому не потрібний,
Ти-емігрант, чужий серед чужих,
Спочатку ейфорія-потім стих:
На цій Землі нікому ти не рідний!
3 .11.2011

Момент істини.
Гарпун початку.
Життя ставить
мокру печатку.

Пуповина парашутом
зв'язує з небом.
Тягне чорнозем
додолу, до себе.

Повні жмені —
закриті долоні.
Чим пульсують
тонкі скроні?

Вітер звівся,
напнув вітрила,
різко штовхає
серце щосили.

Зайві слова,
коротка дорога
ось і підходить
вже до порогу.

Момент істини.
Гарпун початку
кидає знову
на землю перчатку…