↑ Наверх
PSNet, developing for LiveStreet CMS
english
russian

Поиск по тегу

Муч мене

Ніяк ярмо з себе не скину,
Здавалось, і лишать не слід,
Але й прийнять його не зміг,
Здається, з муками і згину.

О, мій народе, муч мене,
Вже краще не чіпай країну,
Бо маю замість серця милу
І відчуваю, як їй зле.
О, націє, шануй наш край,
Тоді й мої сповинеш болі,
Немов рученьки білі й голі:
Як не одяг, то зігрівай.

Тягар дедалі мучить більше,
Бо в серці рідне відбива,
Позбутись – справа не важка,
Але без нього мабуть гірше…

© Олександр Приходько (Folkone)
10 Грудня 2007

Світ думок

Чи хтів колись ти від життя піти,
Від всіх потвор, від кривди розуміння,
Що сполонило всі улюблені світи:
Світ правди, світ надії гомоніння,
Світ особистої свободи й волі,
Яку урвав реальний світ поволі?

Світів, немов в саду квіток,
Думок у кожному – безкраїй світ.
В тобі світів же більше за думок,
Тож весь цей цвіт тобі набрид.
Усі щасливі, окрім всіх отих,
Хто думає, що він щасливий.
А горевісний той, хто стих,
Хто скув думок потік незримий.

Так знай же, що для них ти горя вісник,
Незвичний й дивний, не такий як всі.
Так думають, а ти лиш перевізник,
Думок, що не для них у цій пітьмі.
Чому ти носиш їх постійно за собою?
За що такі мучення без покою
І існування у всебічній купі гною?
Не муки зовсім, а твій шлях імлою,
Лиш ти тут правильну знайдеш дорогу,
Шлях твій і наш в нову свободу…

© Олександр Приходько (Folkone)
11 Червня 2007

Дума про самих себе

Лиш одного весь час шукаю,
Одного прагну у житті,
Блукаю різними душами,
Та в небутті своєму схожі всі.

Їм головне – не бути особливим,
Відлюдником від всіх не бути.
А я не хочу бути тим,
Хто думать думає, а слів — не чути.

Уся моя мрія: істинного ранку,
В своєму краю рідному,
Прокинутися на світанку
В минулім раю вільному.
В повітрі чистім і свободнім,
Щоб віяв дух справжньої волі,
Щоб кожен чув у вітрі «ми»,
Щоб бачив плин нашої долі.

Та де ж він, чистий шлях в майбутнє?
Він є, та не туди він йде,
Потроху ми самі себе руйнуєм,
А думаєм, що все мине.

Так, все пройде, коли забудем
Про неньку, на коліна ставшу:
Вона лишиться — ми впадем
Не за країну, не за нашу!

© Олександр Приходько (Folkone)
28 Квітня 2007